Оу є! Нарешті дійшли руки написати свої вінілові спогади в рамках вінілового тижня.
Перше знайомство з вінілом було в мої 2 роки, коли я в дитячому пориві цікавості розібрав зламав на батьковому програвачі Арктур зчитуючий блок. На той час це був відчайдушний вчинок, оскільки в продажу таких речей що тоді, що зараз не знайти. До цього цей програвач використовувався для програвання батькових платівок, до яких я не мав жодного інтересу, і моїх улюблених дитячих казок, які постій… дитячих казок, які постій… дитячих казок, які постій… БЗДИНЬ… які постійно заклинювали і псували все задоволення.

Ну а потім… В свої вже практично свідомі 18, вже не пам*ятаю де, дістав стареньку запилену Вєгу ЭП-110 разом з неймовірно важким ящиком старих платівок. І понеслось. За півроку я встиг ще більше полюбити Pink Floyd, до відрази наслухатися Beatles ну і практично вперше познайомитися з Акваріумом. Чомусь саме ці виконавці «з пісочком» звучать фантастичніше за інших.




Ну а потім вже доводили mipoh'а до істерики, мучаючи програвач у нього вдома під «Тибетське танго» і зустрічаючи якийсь там новий рік під «Радіо Африка», але це вже зовсім окремі історії :)

Наша алкоголічна трійця: я, мірон, поулесерж сидимо на кухні. За нестачею коштів у нас на столі дешевезне пиво і така ж дешевезна закуска. Нам добре, ми захмелівші, в руках у мірона гітара і всі нестрійними голосами виводимо "і-і-і-і-і-і-вано-о-о-о-в". Кожен день не такий як учора, що б там не співав Гребенщиков.


Я повертаюсь додому. Пізня година, практично ніч. На вулиці зима з рота валить пар, рипить сніг. Тихо, темно. Радісно на душі. Плеєр скрипить диском і потрапляє на цей трек. Я підіймаю голову і на мене падає чорне зоряне небо. Я вибухаю зсередини.


На камінні трохи незручно лежати, але ворушитися не хочеться. В багатті догоряють дрова, купа заввишки півтора метри таких же чекає своєї черги. Діло йде до ранку, холодець чіпляє за дупу. Димом пропах світер і ковдри. Мірон грає Аделаїду. Ще трохи і ми побачимо її серед сяючого міріаду молочного шляху.


Спека. Страшенна спека. Над бетонним покриттям злітної смуги стоїть марево. Шурхітить і пахне трава. Сесію закрито, завтра вихідний. Лежимо на пагорбі. Доводиться триматися за землю, щоб цього разу не полетіти сторч в глибочезне синє небо. Хто починає співати…


Практично найвищий і найвіддаленіший дах міста. Десь гудить потяг, все навколо сяє сотнею вікон. Вітер не дає сказати а ні слова. Якщо лежати на самому краєчку даху, звісивши ноги, то можна налякати випадкових свідків і зловити неймовірний унісон з цією піснею.


Новий тематичний тиждень го!

Як вам відомо, наших північних сусідів трохи підкоптило і всі кинулися збирати благодійні внески на допомогу жертвам. Виключенням не став гурт Акваріум. На скору руку вони склепали альбом Наша жизнь с точки зрения деревьев за допомогою старого матеріалу і виставили в мережу. Правила прості — заходимо на сторінку і вказуємо будь-яку сумму, яку ви хотіли б заплатити. Всі кошти підуть на допомогу погорільцям. Сам альбом феєрично атмосферний і старий Акваріум просто відчувається на смак, запах, і мурашками. Послухайте, скачайте. Заплатіть врешті-решт, воно того варто.

А, як я тішуся з цієї задумки — писати огляд альбому Радио Африка на сайті Радіо Афріка. Добре придумав, погодьтеся. Та досить про мене, давайте про вас. Вам альбом сподобається. Якщо не весь, то хоча б окремі пісні, бо тут намішано скільки стилів, що в один ваш улюблений попадання буде точно. Це вам не маразматичний БГ в наші часи, тут він в самому розквіті своїх творчих сил. Погодьтеся зібрати таку кількість стилів, інструментів і таланту під одною обкладинкою в 88 році треба постаратися. Чого тільки варті «звуки мирового эфира, извлечённые из радиоприёмника «Казахстан» и записанные на бытовой магнитофон в туалете Дома Юного Техника.». Слухайте, недарма я колись ставив програвач грам. пластинок тільки щоб послухати це )




Скачати Аквариум — Радио Африка

Був створений у 1972 р. студентом Ленінградського університету Борисом Гребєнщиковим і починаючим драматургом і поетом Анатолієм Гуніцкого. Протягом трьох наступних років до них приєдналися Михайло Васильєв (бас, перкусія), Андрій Романов (флейта, фортепіано, гітара) та Всеволод Гаккель (віолончель). У 1976 р. Гуніцкого за барабанами замінив Михайло Кордюков, а ще роком пізніше до акваріума приєднався студент консерваторії Олександр Александров (фагот).



( Читати далі )