Pink Floyd
А чого чекати нового тижня? «Доб`ємо» Пінків вже зараз ;)
Історія PINK FLOYD починається в Кембриджській вищій школі. Три студента цього навчального закладу планували спільними зусиллями організувати групу, і в майбутньому цієї групи мали стати однією з найбільш новаторських в плані концепції, техніки та шляхів створення музики груп. Отже, цими трьома студентами були: гітарист Сід Баррет (Roger Syd Barrett, ex-THE MOTTOES, THOSE WITHOUT, THE HOLLERIN 'BLUES, нар. 06.01.46, Кембрідж, Англія), басист і вокаліст Роджер Вотерс (Roger Waters, ex — THE TAILBOARD TWO, нар. 09.09.44, Кембридж) та вокаліст, гітарист Девід Гілмор (David Gilmour, ex-NEWCOMERS, JOKER'S WILD, THE FLOWERS, BULLIT, THE CREW, нар. 06.03.44, Кембридж). Коли Уотерс взявся за вивчення архітектури, то в Політехнічному коледжі доля звела його ще з двома музикантами: Ричардом Райтом (Richard Wright, нар. 28.07.43, Лондон) і Ніком Мейсоном (Nick Mason, нар. 27.01.44, Бірмінгем). Вони зустрілися в 1963-му році у рок-групі блюзової SIGMA 6. У 1964-му тріо виявилося спочатку в складі THE ABDABS, а потім, з приєднанням Баррета — в THE SPECTRUM FIVE і LEONARD'S LODGERS відповідно. Далі в 1965-му році група знов кілька разів перейменовується, спочатку в PINK FLOYD BLUES BAND (секстет), потім в THE TEA SET (квінтет) і в результаті в PINK FLOYD SOUND, склад: Уотерс, Баррет, Райт і Мейсон. Назва була інспірована іменами двох стародавніх блюзменів Пінка Андерсона (Pink Anderson) і Флойда Кансі (Floyd Council).
На початку група представляла із себе ще один рок-блюзовий проект, проте ж дуже швидко почалися зміни, і музика почала наповнюватися психоделічними елементами, а назву було скорочено до PINK FLOYD. Тепер в музиці з'являлися довгі інструментальні пасажі, і космічний саунд з безліччю ефектів і нагнітаюча напруга гітарними соло.
Перші виступи THE PINK FLOYD проходили в нині легендарному клубі UFO, і саме там їх помітили й взяли під свою опіку ділки з компанії грамзапису EMI. Сталося це на початку 1967-го року. Там вони випускають свій чудовий дебют — сингл Arnold Layne, який потрапив в Тор 20. Наступним синглом став трек See Emily Play, що забрався в Тор 6. Після цього вони випустили свій дебютний альбом The Piper At The Gates Of Dawn — одну з кращих коли-небудь випущених психоделічних платівок. Автором більшості творів на цьому записі є Баррет (тоді як на наступних записах творчою діяльністю займуться Уотерс і Гілмор). Настрій змінюється від темного і гнітючого до щасливого; тут перемежовуються довгі, глибокі інструментальні партії, що несуть чарівність цієї психоделії. Так як під час створення Сід постійно перебував у стані наркотичного сп'яніння (він регулярно брав ЛСД), прослуховування цього альбому в змозі навіяти божевільні мрії. Нажаль, Сід ніяк не міг позбутися своєї згубної пристрасті і став вживати наркотики в усе більшій кількості. Як результат: він вже не міг належним чином грати під час концертів на гітарі, іноді починав грати щось абсолютно зайве, або ж зовсім грати був не в змозі. І ось у січні 1968-го року до складу приймають Девіда Гілмора в якості п'ятого учасника. Він повинен був допомагати групі на концертах. Однак наркотики продовжували свою руйнівну дію, і кілька місяців по тому Роджер Баррет змушений був залишити PINK FLOYD. Менеджмент групи, бачачи, що вони залишилися без лідер-гітариста, композитора і співака, вважав за краще залишити цей проект, і працювати з Сідом, як з сольним виконавцем. У багатьох груп в такій ситуації здавали нерви, і вони розпадалися. Але тільки не PINK FLOYD. Музиканти взялися за роботу і записали свій другий альбом A Sauceful Of Secrets. Цей запис включає в себе композицію складену ще Барретом Jugband Blues і дві композиції, що стали класикою концертної групи: інструментал, який дав назву альбому, і Set The Controls For The Heart Of The Sun.
A Sauceful Of Secrets потрапив до британського Top 10, і хоча явно був створений під впливом минулого Баррета, проте ж не був точною копією дебюту; музика на ньому має більш виражені контури, і диск є своєрідним перехідним етапом до нового звучання PINK FLOYD. Також разом з диском були випущені два сингли, які провалилися в комерційному плані, через що група залишила цей формат на одинадцять років, сфокусувавши свою увагу на повнометражних платівках. Наступний диск Ummagumma був випущений в 1969-му році, і його називали дивним альбомом. Частина його була записана в студії, а частина — прямо наживо. Основним композитором тепер виступив Уотерс. Взагалі ж, завдяки цій роботі PINK FLOYD стрімко влилися в авангард спейс-року. У наступному 1970-му році на суд слухачів був представлений альбому Atom Heart Mother, який музиканти записали разом з авангардним композитором Роном Гісіним (Ron Geesin), а обкладинка була створена агентством графічного дизайну Hipgnosis, що і в майбутньому продовжило співпрацю з групою. Слідом за цим вийшов альбом Meddle, до якого входять такі хіти, як One Of These Days і Echoes. PINK FLOYD впевнено ставали значущою величиною на британській рок-сцені, а пам'ять про Сіде Баррет поступово згасала в головах їхніх шанувальників. І ось у 1973-му році PINK FLOYD випускають альбом, що отримав найбільше визнання публіки — The Dark Side Of The Moon, на якому талант групи виявився найбільш яскравим чином. Вотерс показав себе дуже неординарним творцем текстових образів, ну а Гілмор був визнаний справжнім гітарним героєм. Альбом був чудово спродюсований, включав в себе авангардні стереоприйоми і майстерно використані синтезаторні і плівкові ефекти. Завдяки цьому альбом став бестселером, і всього було розпродано більше 25 мільйонів екземплярів (тираж продовжують друкувати і купувати й донині). І близько 800 тижнів він протримався в Тор 200 журналу Billboard. Альбом Wish You Were Here був випущений через два роки після The Dark Side Of The Moon і також став номером один у різних хіт-парадах. Цей запис 1975-го року багатьма людьми називається апогеєм артистичної кар'єри групи. Як на Wish You Were Here, так і на що пішов за ним у 1977-му році диск Animals, Роджер викладав свій погляд на причини відчуженості в сучасному житті і страхи простих людей — загалом, те, що він почав робити ще на The Dark Side Of The Moon. І Уотерсу вдалося досягти необхідного симбіозу музики та лірики. Після виходу цього диску пішли чутки про розпад групи. Справа в тому, що Гілмор, так само як і Уотерс, зайнялися випуском своїх сольних альбомів, а Мейсон зайнявся продюсуванням альбому панк-групи DAMNED Music For Pleasure. Тим не менш, у 1979-му році був випущений диск The Wall-знаменитий концептуальний альбом PINK FLOYD (причому більша частина матеріалу була написала Роджером Уотерсом), на якому викладалася історія відчуження рок-зірки і те, як ізоляція зводить стіни навколо нас, щоб захистити нас від реальності.
Альбом знову таки був блискуче спродюсований, а за рівнем продажу з ним може зрівнятися хіба що The Dark Side Of The Moon. Цей альбом став базою для однойменного фільму, знятого Бобом Гелдофом (Bob Geldof), і наповненого анімацією Джеральда Скарфа (Gerald Scarfe) — дизайнера картинок для альбому. Сингл Another Brick In The Wall, частина II знаменував собою повернення групи до цього формату, причому відразу укупі з серйозними продажами. Альбом, практично повністю створений Уотерсом і в плані композицій і в плані вокалу, був підкріплений концертними виступами, під час яких ця стіна виростала поруч з музикантами, у той час, коли вони грали на сцені (навіть переглядаючи відеозаписи — видовище ще те).
Успіх The Wall не допоміг вирішити проблем, які назрівали в групі. Між Уотерсом і Райтом відбувалися постійні конфлікти, і, врешті-решт, в 1981-му році Річард Райт пішов з групи. На цьому чудова кар'єра PINK FLOYD якщо і не обривається повністю, то різко йде на спад.
Тільки через чотири роки після The Wall в 1983-му році виходить черговий альбом The Final Cut, який містив політичний матеріал, переміжних з роздумами про наслідки ядерного голокосту. Цей альбом не відрізняється ні якістю продюсування, ні натхненням, ні будь-якими новаціями. Загалом — це провальний диск.
Після цього проблеми в групі тільки загострилися, і PINK FLOYD розійшлися в різні боки. Кожен з музикантів зайнявся сольними проектами. У 1986-му році Уотерс остаточно пішов з групи і намагався відсудити її назву, але це йому не вдалося. Тоді він створив власний склад BLEEDING HEARTS. Тим не менш, у 1987-му році PINK FLOYD знову опинилися разом. Тепер у складі були Нік Мейсон, Дейв Гілмор плюс Річард Райт, який погодився брати участь тільки за спеціальну плату. Вони випускають диск A Momentary Lapse Of Reason, який потрапив в Тор 5. На цьому диску значна частина матеріалу належить Гилмору, і альбом суттєво відрізняється від своїх попередників. Група сесійних музикантів приєдналася до групи що відбувся в грандіозному турне, яке тривало до кінця року. За результатами цієї поїздки в наступному 1988-му році був випущений подвійний концертний альбом Delicate Sound Of Thunder.
У 1994-му році PINK FLOYD випускають свій черговий диск The Division Bell, який вийшов цілком гідним і, за словами самого Гілмор, звучить як PINK FLOYD часів Wish You Were Here. Результат відповідний — перші місця в чартах по обидва боки Атлантики.
Після цього запису Райт повернувся як постійний учасник. Повне виконання Dark Side Of The Moon стало базовим змістом наступного концерту Pulse. У першому кварталі 2000-го року PINK FLOYD випускають Is There Anybody Out There — The Wall Live — знов-таки, подвійний концертний альбом, що включає в себе повне виконання The Wall, на честь 20-річчя оригінальній запису, а також кілька пісень не ввійшли до альбому 1979-го року, але використаних в кіноверсії диска. У 2005-му році група возз'єдналася з Уотерсом для участі в проекті Live 8.
Історія PINK FLOYD починається в Кембриджській вищій школі. Три студента цього навчального закладу планували спільними зусиллями організувати групу, і в майбутньому цієї групи мали стати однією з найбільш новаторських в плані концепції, техніки та шляхів створення музики груп. Отже, цими трьома студентами були: гітарист Сід Баррет (Roger Syd Barrett, ex-THE MOTTOES, THOSE WITHOUT, THE HOLLERIN 'BLUES, нар. 06.01.46, Кембрідж, Англія), басист і вокаліст Роджер Вотерс (Roger Waters, ex — THE TAILBOARD TWO, нар. 09.09.44, Кембридж) та вокаліст, гітарист Девід Гілмор (David Gilmour, ex-NEWCOMERS, JOKER'S WILD, THE FLOWERS, BULLIT, THE CREW, нар. 06.03.44, Кембридж). Коли Уотерс взявся за вивчення архітектури, то в Політехнічному коледжі доля звела його ще з двома музикантами: Ричардом Райтом (Richard Wright, нар. 28.07.43, Лондон) і Ніком Мейсоном (Nick Mason, нар. 27.01.44, Бірмінгем). Вони зустрілися в 1963-му році у рок-групі блюзової SIGMA 6. У 1964-му тріо виявилося спочатку в складі THE ABDABS, а потім, з приєднанням Баррета — в THE SPECTRUM FIVE і LEONARD'S LODGERS відповідно. Далі в 1965-му році група знов кілька разів перейменовується, спочатку в PINK FLOYD BLUES BAND (секстет), потім в THE TEA SET (квінтет) і в результаті в PINK FLOYD SOUND, склад: Уотерс, Баррет, Райт і Мейсон. Назва була інспірована іменами двох стародавніх блюзменів Пінка Андерсона (Pink Anderson) і Флойда Кансі (Floyd Council).
На початку група представляла із себе ще один рок-блюзовий проект, проте ж дуже швидко почалися зміни, і музика почала наповнюватися психоделічними елементами, а назву було скорочено до PINK FLOYD. Тепер в музиці з'являлися довгі інструментальні пасажі, і космічний саунд з безліччю ефектів і нагнітаюча напруга гітарними соло.
Перші виступи THE PINK FLOYD проходили в нині легендарному клубі UFO, і саме там їх помітили й взяли під свою опіку ділки з компанії грамзапису EMI. Сталося це на початку 1967-го року. Там вони випускають свій чудовий дебют — сингл Arnold Layne, який потрапив в Тор 20. Наступним синглом став трек See Emily Play, що забрався в Тор 6. Після цього вони випустили свій дебютний альбом The Piper At The Gates Of Dawn — одну з кращих коли-небудь випущених психоделічних платівок. Автором більшості творів на цьому записі є Баррет (тоді як на наступних записах творчою діяльністю займуться Уотерс і Гілмор). Настрій змінюється від темного і гнітючого до щасливого; тут перемежовуються довгі, глибокі інструментальні партії, що несуть чарівність цієї психоделії. Так як під час створення Сід постійно перебував у стані наркотичного сп'яніння (він регулярно брав ЛСД), прослуховування цього альбому в змозі навіяти божевільні мрії. Нажаль, Сід ніяк не міг позбутися своєї згубної пристрасті і став вживати наркотики в усе більшій кількості. Як результат: він вже не міг належним чином грати під час концертів на гітарі, іноді починав грати щось абсолютно зайве, або ж зовсім грати був не в змозі. І ось у січні 1968-го року до складу приймають Девіда Гілмора в якості п'ятого учасника. Він повинен був допомагати групі на концертах. Однак наркотики продовжували свою руйнівну дію, і кілька місяців по тому Роджер Баррет змушений був залишити PINK FLOYD. Менеджмент групи, бачачи, що вони залишилися без лідер-гітариста, композитора і співака, вважав за краще залишити цей проект, і працювати з Сідом, як з сольним виконавцем. У багатьох груп в такій ситуації здавали нерви, і вони розпадалися. Але тільки не PINK FLOYD. Музиканти взялися за роботу і записали свій другий альбом A Sauceful Of Secrets. Цей запис включає в себе композицію складену ще Барретом Jugband Blues і дві композиції, що стали класикою концертної групи: інструментал, який дав назву альбому, і Set The Controls For The Heart Of The Sun.
A Sauceful Of Secrets потрапив до британського Top 10, і хоча явно був створений під впливом минулого Баррета, проте ж не був точною копією дебюту; музика на ньому має більш виражені контури, і диск є своєрідним перехідним етапом до нового звучання PINK FLOYD. Також разом з диском були випущені два сингли, які провалилися в комерційному плані, через що група залишила цей формат на одинадцять років, сфокусувавши свою увагу на повнометражних платівках. Наступний диск Ummagumma був випущений в 1969-му році, і його називали дивним альбомом. Частина його була записана в студії, а частина — прямо наживо. Основним композитором тепер виступив Уотерс. Взагалі ж, завдяки цій роботі PINK FLOYD стрімко влилися в авангард спейс-року. У наступному 1970-му році на суд слухачів був представлений альбому Atom Heart Mother, який музиканти записали разом з авангардним композитором Роном Гісіним (Ron Geesin), а обкладинка була створена агентством графічного дизайну Hipgnosis, що і в майбутньому продовжило співпрацю з групою. Слідом за цим вийшов альбом Meddle, до якого входять такі хіти, як One Of These Days і Echoes. PINK FLOYD впевнено ставали значущою величиною на британській рок-сцені, а пам'ять про Сіде Баррет поступово згасала в головах їхніх шанувальників. І ось у 1973-му році PINK FLOYD випускають альбом, що отримав найбільше визнання публіки — The Dark Side Of The Moon, на якому талант групи виявився найбільш яскравим чином. Вотерс показав себе дуже неординарним творцем текстових образів, ну а Гілмор був визнаний справжнім гітарним героєм. Альбом був чудово спродюсований, включав в себе авангардні стереоприйоми і майстерно використані синтезаторні і плівкові ефекти. Завдяки цьому альбом став бестселером, і всього було розпродано більше 25 мільйонів екземплярів (тираж продовжують друкувати і купувати й донині). І близько 800 тижнів він протримався в Тор 200 журналу Billboard. Альбом Wish You Were Here був випущений через два роки після The Dark Side Of The Moon і також став номером один у різних хіт-парадах. Цей запис 1975-го року багатьма людьми називається апогеєм артистичної кар'єри групи. Як на Wish You Were Here, так і на що пішов за ним у 1977-му році диск Animals, Роджер викладав свій погляд на причини відчуженості в сучасному житті і страхи простих людей — загалом, те, що він почав робити ще на The Dark Side Of The Moon. І Уотерсу вдалося досягти необхідного симбіозу музики та лірики. Після виходу цього диску пішли чутки про розпад групи. Справа в тому, що Гілмор, так само як і Уотерс, зайнялися випуском своїх сольних альбомів, а Мейсон зайнявся продюсуванням альбому панк-групи DAMNED Music For Pleasure. Тим не менш, у 1979-му році був випущений диск The Wall-знаменитий концептуальний альбом PINK FLOYD (причому більша частина матеріалу була написала Роджером Уотерсом), на якому викладалася історія відчуження рок-зірки і те, як ізоляція зводить стіни навколо нас, щоб захистити нас від реальності.
Альбом знову таки був блискуче спродюсований, а за рівнем продажу з ним може зрівнятися хіба що The Dark Side Of The Moon. Цей альбом став базою для однойменного фільму, знятого Бобом Гелдофом (Bob Geldof), і наповненого анімацією Джеральда Скарфа (Gerald Scarfe) — дизайнера картинок для альбому. Сингл Another Brick In The Wall, частина II знаменував собою повернення групи до цього формату, причому відразу укупі з серйозними продажами. Альбом, практично повністю створений Уотерсом і в плані композицій і в плані вокалу, був підкріплений концертними виступами, під час яких ця стіна виростала поруч з музикантами, у той час, коли вони грали на сцені (навіть переглядаючи відеозаписи — видовище ще те).
Успіх The Wall не допоміг вирішити проблем, які назрівали в групі. Між Уотерсом і Райтом відбувалися постійні конфлікти, і, врешті-решт, в 1981-му році Річард Райт пішов з групи. На цьому чудова кар'єра PINK FLOYD якщо і не обривається повністю, то різко йде на спад.
Тільки через чотири роки після The Wall в 1983-му році виходить черговий альбом The Final Cut, який містив політичний матеріал, переміжних з роздумами про наслідки ядерного голокосту. Цей альбом не відрізняється ні якістю продюсування, ні натхненням, ні будь-якими новаціями. Загалом — це провальний диск.
Після цього проблеми в групі тільки загострилися, і PINK FLOYD розійшлися в різні боки. Кожен з музикантів зайнявся сольними проектами. У 1986-му році Уотерс остаточно пішов з групи і намагався відсудити її назву, але це йому не вдалося. Тоді він створив власний склад BLEEDING HEARTS. Тим не менш, у 1987-му році PINK FLOYD знову опинилися разом. Тепер у складі були Нік Мейсон, Дейв Гілмор плюс Річард Райт, який погодився брати участь тільки за спеціальну плату. Вони випускають диск A Momentary Lapse Of Reason, який потрапив в Тор 5. На цьому диску значна частина матеріалу належить Гилмору, і альбом суттєво відрізняється від своїх попередників. Група сесійних музикантів приєдналася до групи що відбувся в грандіозному турне, яке тривало до кінця року. За результатами цієї поїздки в наступному 1988-му році був випущений подвійний концертний альбом Delicate Sound Of Thunder.
У 1994-му році PINK FLOYD випускають свій черговий диск The Division Bell, який вийшов цілком гідним і, за словами самого Гілмор, звучить як PINK FLOYD часів Wish You Were Here. Результат відповідний — перші місця в чартах по обидва боки Атлантики.
Після цього запису Райт повернувся як постійний учасник. Повне виконання Dark Side Of The Moon стало базовим змістом наступного концерту Pulse. У першому кварталі 2000-го року PINK FLOYD випускають Is There Anybody Out There — The Wall Live — знов-таки, подвійний концертний альбом, що включає в себе повне виконання The Wall, на честь 20-річчя оригінальній запису, а також кілька пісень не ввійшли до альбому 1979-го року, але використаних в кіноверсії диска. У 2005-му році група возз'єдналася з Уотерсом для участі в проекті Live 8.
- +2
- 30 жовтня 2009, 00:36
- pouleserg
Коментарі (0)
RSS згорнути / розгорнути