На кого плагіат самі здогадайтесь.

Ох, взявся за Дафтів… Тут без коментарів.

Daft Punk — Harder, Better, Faster, Stronger


VS.

Edwin Birdsong — Cola Bottle Baby

Ну. Це ж цікаво.



з 8 секунди ми чуємо звук який постійно повторюється, велкам ту анозер реаліті (можна почати слухати з першої хвилини):



Щоправда самі Дафти офіційно десь повідомляли звідки беруть музику для семплерування (так само як і Prodigy)

Давайте зробимо маленький екскурс музичною історією на радість блогу «Плагіат». Для початку послухаємо ось цю пісню



Талала, зе ласт тайм. Rolling Stones — The Last Time, шістдесят п`ятий рік. Джагер ще не схожий на сексуальну мумію. Простенька мелодія, простенький текст, дівчатка на фоні верещать від радості. Малина просто.

Крутимо трохи в майбутнє. Andrew Oldham Orchestra видають диск (вибачте, платівку) з інструментальними інтерпретаціями музичних хітів того часу серед який є і The Last Time.



Оооооо, що я чую, це ж наший улюбленець The Verve зі своїм прекрасним Bitter Sweet Symphony. Відсоток співпадіння ви можете оцінити на слух самостійно.



Незважаючи на те, що у Verve була ліцензія на використання семплу, їх добряче потягали по суду за «надмірне використання музики з оригінальної композиції» і відсудили всі 100% прибутків з продажу пісні. Така от фігня малята. Нот всього 6 і комбінації скоро закінчаться :)

Група Shocking blue — цілий кладязь для любителів робити ремікси на старі теми і не вказувати авторство. Я вже писав про цю групу.

Беремо оригінал The Long & Lonesome Road 1968 року:

Shocking blue — The Long & Lonesome Road



Читати далі

Ні, я не придираюся до Девіда, але я не бачу у співавторах цього треку славнозвісну групу Coldplay, яка як мінімум «вклала» третю частину треку.

Ви ж розумієте, що це вже тенденція — присвоювати собі чужі мелодії.

P.S. І ця людина в топ10 діджеїв світу.

Соромно.