Нехай кляті буржуї і вся інша світова спільнота культурно чекає 15 лютого — день офіційного світового релізу The Golden Archipelago, ми ж, країна козаків, горілки і свиного грипу сала, будемо пожинати плоди піратів з дерев*яною ногою і качатимемо диск вже сьогодні. І качати, шановні, є що, незважаючи на те, що платівка вийшла неоднозначною. З одного боку у нас залишився фірмовий сильний вокал Джонатана Мейбурга, неперевершений музичний склад і своя атмосфера. З іншого боку можемо спостерігати деяку простоту пісень і нестачу того надриву, який ми чули в попередньому альбомі і який був тією родзинкою, завдяки якій Shearwater осів у мене на плеєрі. Щоправда всі пісні звучать досить якісно і оригінально, тому будемо сподіватися, що це лише проба пера. Качаємо і насолоджуємося.
01. Meridian
02. Black Eyes
03. Landscape At Speed
04. Hidden Lakes
05. Corridors
06. God Made Me
07. Runners Of The Sun
08. Castaways
09. An Insular Life
10. Uniforms
11. Missing Islands
Я його наршеті повністю прослухала. Мій вердик 8/10
альбом дійсно вийшов дещо нерівним, проте все ж вартим прослуховування хоча б заради Merridian, Castaways, Hidden Lakes, An insular life, Unirorms -це пісні, які «мають індивідуальність», так би мовити. Поясню: Rooks залишився в моєму серці як альбом, наповнений душами, бо кожна пісня сприймалася мною як повнцінна індивідуаальність, одного роду, але все ж як цілісні, закінченні та прекрасні створіння. Коли я їх слухала в моїй уяві малювались цілі світи, сюжети. Аналогічні відчуття викликаються у мене при прослуховуванні означених пісень. Але всі інші сприймаються дуже рівно — не погано, якісно, чуттєво, але рівно… Одноманітно. Можливо навіть, якщо б мені на руку потрапив цей альбом перед Rooks, мене могло б і не зачіпити.
Проте не не кінечний вердикт, бо для однозначної оцінки мені треба прослухати це вльбом разів зо 5 впродовж хоча б тиждня…
Hmara
Germis
альбом дійсно вийшов дещо нерівним, проте все ж вартим прослуховування хоча б заради Merridian, Castaways, Hidden Lakes, An insular life, Unirorms -це пісні, які «мають індивідуальність», так би мовити. Поясню: Rooks залишився в моєму серці як альбом, наповнений душами, бо кожна пісня сприймалася мною як повнцінна індивідуаальність, одного роду, але все ж як цілісні, закінченні та прекрасні створіння. Коли я їх слухала в моїй уяві малювались цілі світи, сюжети. Аналогічні відчуття викликаються у мене при прослуховуванні означених пісень. Але всі інші сприймаються дуже рівно — не погано, якісно, чуттєво, але рівно… Одноманітно. Можливо навіть, якщо б мені на руку потрапив цей альбом перед Rooks, мене могло б і не зачіпити.
Проте не не кінечний вердикт, бо для однозначної оцінки мені треба прослухати це вльбом разів зо 5 впродовж хоча б тиждня…
Hmara