Подвійний пост! привітайте Gonzales та David Garrett

Колись давно я обіцяла написати допис на цих двох хлопців . Точніше зробити голосові рецензії, але з технічних причин це наразі неможливо. Вельми вибачаюсь!)

Gonzales — Solo piano (2004)
Не скажу, що мені самій цей альбом так вже припав до душі, вле уваги усіх любителів акустики він однозначно вартий. Gonzales, прізвисько канадського музиканта (справжнє ім'я Джейсон Чарльз Бек), за свою роботу навіть номінованого на Греммі. Для справки, в його дискографії не тільки це фано-альбом, а і низка доволі цікавих музичних праць інді-спрямованості.

Повертаючись власне до цього альбому хочеться зварнути увагу, що він цілком відповідає назві — композиції виконані виключно на клавішах, проте, не дивлячись на велику кількість творів, вони відносно коротеькі. В цьому і плюс і мінус альбома. Якщо прослуховувати його відразу та повністю то він сприймається доволі позитивно, заспокійливо, часом приємно і філософічно — надихає думки кудись в сторону Камю. Тобто музика сповнена толікою ненапружуючої екзистенційності. Але мінус в тому, що окремо ці композиції не завжди видаються цілісними, завершиними, при повторному прослуховуванні від деяких мелодій так і віє вторинністю. Хоча самі композиції несуть дух і джазового, і модернокого, і класичного напрямків, таке поєднання викликає чітке відчуття дежавю.

Таким чином, на мою думку цей альбомчик вийшов десь на 7 з 10. Тим не менш, відмічу особливо наступні композиції, які мило осіли в моєму плеєрі десь між Дебюссі та Пахельбелем:





А ось наступний герой викликав у мене просто неймовірне захоплення,
David Garrett — Rock Symphonies (2010)

Девід Гаррет — німецько-американський скрипаль, занесений в Книгу Рекордів як найшвидший скрипаль-віртуоз (між іншим за виконання всім відомого польоту шмеля — Чи ви можете уявити як маленька тендітна скрипчка витримала виконання цього твору лише за 1 хвилину?!)
І справді, цей хлопець творить дива зі струнами та смичком.

Назва альбому цілком видає його суть — скрипічні аранжировки відомиї рокових і класичних творів у супроводі «важкого» музичного антуражу. Вже з першої композиції я прониклась настільки, що можна було тільки радіти, що диван під мною не на пружинах, бо зламався б)) Позитивний емоційний напал не вивітрювався зо кілька тижнів. Проте відмічу свою особливу любов до скрипки, яка не усіма може бути підтримана, а тому і альбом може сприйматись як на любителя, доволі гучним та вторинним. Тому про нього

І знову в якості семплів композиції, котрі зачіпили особливо:



Ну і лінки на завантаження:
Gonzales — Solo piano
David Garrett — Rock Symphonies