Оу є! Нарешті дійшли руки написати свої вінілові спогади в рамках вінілового тижня.
Перше знайомство з вінілом було в мої 2 роки, коли я в дитячому пориві цікавості розібрав зламав на батьковому програвачі Арктур зчитуючий блок. На той час це був відчайдушний вчинок, оскільки в продажу таких речей що тоді, що зараз не знайти. До цього цей програвач використовувався для програвання батькових платівок, до яких я не мав жодного інтересу, і моїх улюблених дитячих казок, які постій… дитячих казок, які постій… дитячих казок, які постій… БЗДИНЬ… які постійно заклинювали і псували все задоволення.

Ну а потім… В свої вже практично свідомі 18, вже не пам*ятаю де, дістав стареньку запилену Вєгу ЭП-110 разом з неймовірно важким ящиком старих платівок. І понеслось. За півроку я встиг ще більше полюбити Pink Floyd, до відрази наслухатися Beatles ну і практично вперше познайомитися з Акваріумом. Чомусь саме ці виконавці «з пісочком» звучать фантастичніше за інших.




Ну а потім вже доводили mipoh'а до істерики, мучаючи програвач у нього вдома під «Тибетське танго» і зустрічаючи якийсь там новий рік під «Радіо Африка», але це вже зовсім окремі історії :)