Бітбоксери давно перестали бути явищем унікальним. Але є гарні композиції.



Bernhoft — Choices

Ок, як і обіцяв, презентую вам гостинець, який привіз всім рафриканцям з фесту «Захід 2011». Скажу що на фесті вони виступили бомбово. З їх слів, приїхали з якихось археологічних розкопок (навіть пісню археологів заспівали в честь цього), нашвидкоруч розклали на малій сцені купу інструментів (найцікавішим були нутрощі іграшкового ведмедика, які волали космічним голосом) і незважаючи на фігову акустику відіграли все настільки живо і класно, що у мене долоні боліли від оплесків. Молодці коротше кажучи. Ну а після виступу продали за символічні гроші 10 шт. таких от дисків, що зовсім не задовольнило натовп в людей так під сотню, так що можна сказати, що ви щасливчики.
А про альбом розповісти? А що розповідати? Слухайте самі

Скачати альбом можна ось, але все ж рекомендую не свинячити, а легально придбати його в крамничці, незважаючи на те, що гурт зовсім не проти розповсюдження диска по інтернету, я запитував. Смачного.

Досвід показує, що під цю пісню чудово лежиться п`яним далеко за містом о першій ночі.

Це зробило мій вечір

Хоча це був проект одного дня, і відомий усім саме цим літнім треком.

Вамос а лайплая
амімие гос та вайла
ле рітмо де ла ноче
сансо! фієста!

Ю нов ві гоу - вен філінг зіс райт,
Ю нов ві гоу - вен зе грув із хот!

разом, го!



Голос чимось нагадує Шер.

P.S. Трек із альбому Fiesta, вийшов у світ 99 року.

Ще та фігня на тому диску.

Я вже достатньо відпочив, щоб зібратися з силами і нарешті видати короткий звіт по суперовому фестивалю Захід 2011

Коротко: Фестиваль класний. Незважаючи на недоліки організації, все пройшло файно.

Не коротко.
Перші враження. Фігова організація. Я турист і мені треба дістатися зі Львова до Родатичів. Обіцяні організаторами безкоштовні автобуси відмінено. Інформації про те, як дістатися місця проведення близько 0 (якщо не враховувати розклад електричок). Купа дрібних огріхів типу здоровенної черги на реєстрацію. В платному наметовому містечку був обіцяний душ і туалет. Не збрехали. На декілька сотень палаток один душ (платний) і туалет за тридев*ять земель. Нормальної афіші немає. Від наметового містечка до сцени 10 хвилин пішки. Ще й pouleserg хропить.
Все. Виговорився, тепер можна і про приємне.

Розміщення. Табір відпочинку для такого дійства ідеальний варіант. Озеро, в якому можна скупатися, незважаючи на заборону, ліс, через який дехто намагався емігрувати в Польшу (не будемо показувати пальцями), пагорби, з яких можна роздивлятися все дійство. Пристойна відстань від міста гарантувала відсутність людей «йшов мимо дай забухаю потусую з пацанчиками». Просто прекрасно.

Організація. Хороша організація. Чиста територія, яку регулярно прибирали волонтери. Купа різноманітної фігні, якою можна маятися, якщо не хочеш музику слухати. Можна перекусити (купа палаток з недорогою і смачною їжею), постріляти з лука, автомата, побарабанити на барабанах (мімімімі), полазити на альпіністичній гірці, повалятися на траві врешті решт. Відносно адекватна і непомітна охорона. Цистерни з питною водою. Спокійне ставлення до алкоголю — ніяких заборон. Поки ти адекватний і не заважаєш нікому. Якщо порівнювати з тим самим Гніздом, то розумієш, що на справжніх фестивалях до цього не був.

Дійство. Ну да, за музикою їхали. Багато гуртів відомих і не зовсім. Декілька просто фантастичних музичних відкриттів, смачна літературна сцена. Класні ведучі фесту. Гурти підібрані так, що драйв йде по наростаючій. І якщо о десятій вечора після двох годин танців ти думаєш, що вже зараз відмовлять ноги і більше не встанеш, то вже за годину ти вже водиш кілометрові хороводи і репетуєш «дарма я наївся цибулі» і просиш ще. Доречі, ніч фестивалю анітрохи не заважала — другий фестивальний день закінчився десь о четвертій ранку і нічого іншого як зустрічати світанок не залишалося. Якісь звуку для такої площі прекрасна. Басами нікого не покалічило, про випадки раптової глухоти повідомлень не було.

Люди. Це основна причина успіху. Панки, хіппі, знову хіппі, лесбійки, знову хіппі, барабанщики, у яких ми арендували джембе, закордонні туристи, чувак з саксофоном, кадри з флагом-фіранкою з поїзду, адміни рафрики, художники, дівчинка Тетяна, у якої ми провтичили запитати телефон, нудисти, волейболисти, альпіністи, планокури з сусідньої палатки, фаєрщики, байкери, знову хіппі, якісь малі діти, закохані парочки. Ця вся компанія валяється на травичці, плескається в озері, варить куліш, танцює стриптиз, ганяє м*яча, стоїть в черзі до душу довжиною до самого Львова, п*є медовуху, травить байки, грає на гітарі, шукає Артура, таскає дрова, і всі задоволено посміхаються одне одному. Просто подивіться фотографії, щоб я не продовжував витрачати слова.

Висновки: Наступний фест я знову там. Без варіантів. Чого і вам рекомендую.